Михайло Куц – лікар-анестезіолог Центру лікування болю, Університетської клініки Харківського національного медичного університету, брав участь у Програмі “Fit for Partnership with Germany” у 2016 році. Групу приймав освітній центр trAIDe.

GIZ: Михайло, чому Ви вирішили взяти участь у Програмі?

Михайло Куц: “По-перше, моєю ціллю було відкриття медичного центру – клініки лікування болю. Хочу в декількох реченнях пояснити, що це та чому це має таке значення. Клініка лікування болю, або кабінет, або pain management clinic – це медичний центр, який займається комплексним лікуванням больового синдрому. Чому це актуально? Ця проблема має не тільки медичний, практичний та науковий характер, але й соціальний та гуманітарний. Велика кількість пацієнтів з хронічним болем в Україні (кажу, враховуючи свій 15-тирічний досвід роботи лікарем-анестезіологом) не отримують адекватної допомоги. Це відбувається через недостатнє розуміння такої проблеми керівниками державної системи охорони здоров’я, недостатньою освіченістю пацієнтів та, не в останню чергу, через відсутність ефективної інфраструктури клінік лікування болю.

Коли я кажу про хронічний біль, я маю на увазі не тільки біль у спині або головний біль, що також актуально, але й біль в онкології, біль у паліативних пацієнтів, а також проблему знеболення в педіатрії. Отже одна ціль, звичайно, ідеалістична – це створити в нас ефективний медичний центр, який за якістю сервісу не поступатиметься німецьким центрам.

Друга ціль, чи скоріше, друга сторона першої цілі – це бізнес. Мені цікаво створити ефективний медичний бізнес. Коли я кажу ефективний, то маю на увазі економічно ефективний, незалежний, конкурентний у порівнянні з іншими державними та приватними центрами. У моєму розумінні, якість та рівень медичних послуг повинні впливати на прямий прибуток.

Я брав участь у Програмі, тому що хотів вивчити економічну модель роботи підприємства: клініка лікування болю, процес організації роботи в ній та ту специфічну послугу, той продукт, що “виробляє” клініка”.

Ви були учасником міжнародної групи “кооперація в секторі охорони здоров’я”. Програма перебування таких кластерних груп відрізняється від звичайних. Розкажіть, будь-ласка, про програму перебування та про те, що найбільше Вам запам’яталось.

Програма проходила в університетському місті Аахен.  Програма та розклад були насиченими – всі зустрічі та відвідання німецьких медичних закладів планувались заздалегідь, не менше, ніж за місяць, графік був складений до нашого приїзду та розписаний по годинам. За сприяння мого тьютора, Крістіни Моргенштерн, мені вдалось зробити свою індивідуальну програму більш гнучкою та підлаштувати під свої індивідуальні цілі. Мені організували поїздку з Аахену до Берліну (майже 5 годин потягом) на індивідуальну зустріч з професором Майклом Шенком в клініці Хавельсхое (Klinik Havelshöhe). Цей візит був найважливішим в моїй поїздці, мені вдалось подивитись на роботу центру зсередини, взяти участь у прийомі та консультаціях пацієнтів, в обговоренні клінічних випадків та поспілкуватись з пацієнтами та німецькими колегами. Крім того, мені вдалось відвідати й інші медичні заклади: 2 великих медичних центри Північної Рейн-Вестфалії – університетську клініку в Дюссельдорфі та міську клініку в Нойсі.

Звичайно, були цікавими майже щоденні тренінги та семінари, з точки зору вивчення управління та організації роботи згідно німецьких стандартів. Однією з цікавих для мене подій було відвідання медичної виставки Medica у Дюссельдорфі. Ця виставка є чудовою демонстрацією науково-технічних досягнень в усіх сферах сучасної медицини – від фізіотерапії до судинної нейрохірургії. І це дійсно чудово, тому що в одному місці можна побачити все найкраще, що є в медицині сьогодні, а також тренди розвитку міжнародного медичного ринку на десятиріччя вперед.

У Програмі брали участь колеги з Монголії, В’єтнаму, Індії, Росії, Білорусі та України. Приємно вразив рівень розвитку економіки у В’єтнамі та рівень розвитку медицини у Монголії. Дуже добре знайомі та зрозумілі проблеми медицини в Білорусі. Цінним було спілкування з учасниками інших країн, зокрема з Індії та В’єтнаму, в тому сенсі, що приватні медичні центри пройшли той шлях, яким ми тільки почали рухатись, і стає зрозумілим вектор розвитку від державної медицини до приватної.

Що Вам дала участь у Програмі?

Всі учасники Програми на заключному семінарі презентують свій коопераційні проекти. В мене був готовий проект з календарними строками покрокової реалізації. Після повернення розпочалось найцікавіше. Початково я бачив реалізацію цього проекту як приватний медичний центр та шукав підтримки у партнерів. Паралельно я продовжував працювати лікарем-анестезіологом в Університетській клініці (державному комунальному підприємстві). Завдяки підтримці керівника медичної служби професора Коростия В.І., який також був знайомий з професором Шенком з клініки Хавельхое та розділяв мої погляди на ідеологію центра лікування болю, нам вдалось протягом року отримати кошти та створити один підрозділ в Університетській клініці. Наприкінці 2017 року, через рік після завершення участі у Програмі “Fit for Partnership with Germany” ми розпочали прийом перших пацієнтів.

Зараз (станом на травень 2018 року) у нас є команда спеціалістів, амбулаторне відділення та декілька інших відділень, таких як фізіотерапія, психотерапія та арт-терапія. Всі співробітники центру поєднують роботу в центрі з роботою в інших відділеннях клініки.

Ми співпрацюємо з нашими німецькими партнерами – професор Майкл Шенк двічі приїжджав в минулому році, проводив лекції для співробітників та брав участь в огляді пацієнтів в якості старшого консультанта.

Я задоволений тим, що мені вже вдалось реалізувати частину свого проекту в рамках Університетської клініки. Крім того, частина ідей, що обговорювались на семінарах під час Програми в Німеччині можуть бути реалізовані в рамках співробітництва з Університетською клінікою.

В той же час я продовжую шукати можливості для створення самостійного медичного центру.

Інтерв’ю проводила Ірина Алексіадіс (координатор Програми “Fit for Partnership with Germany” в Бонні)